Рецензія на нове фентезі від Дяченків "Дика Енергія. Лана."
Мало хто з двох чималих груп людей - прихильників творчості співачки Руслани та творчості фантастичного подружжя Марини та Сергія Дяченків, не знає вже про їх спільний проект. Його літературною основою буде книга кращих фантастів Європи 2004 року, створена на ідеях переможниці «Євробачення» 2004 року - які цікаві збіги трапляються в житті. Зі злиття в творчому пориві таких талантів просто не могло не вийти щось цікавеньке. Далі, після книги, що вже вийшла в маленькому вінницькому дитячому видавництві "Теза", яке славиться не частим, але дуже якісним випуском книжок, буде серія коміксів, кліпів, одягу, вечірок та концертів, музичний диск Руслани та, скоріш за все, принаймні ми на це сподіваємось - художній фільм. Презентація проекту відбулась на міжнародній конференції "Єврокон-2006", що проходила днями в Києві. Наступні кроки обіцяні Русланою в чаті з нею на сайті "Корреспондент" на початку літа, а нам поки що залишається оцінювати книгу.
Як можемо бачити, вийшла вона у двох варіантах оформлення обкладинки та двома мовами - українською та російською (хоча остання мені на очі так і не втрапила). Для тих, хто відразу не повірив своїм очам, підтверджую - так, на обох обкладинках Руслана власною персоною. В другому варіанті - білявою блакитноокою синтеткою, її не впізнав власний чоловік (sic!!!), як сказала вона на конференції. Підозрюю, що це буде один із її стилів майбутніх концертів.
Зізнаюся чесно - з перших сторінок книга мені видалася такою ж синтетичною, як і те місто та люди, яких вона описувала. Будь-якій людині, що знайома з творчістю Руслани, перший час обов’язково буде ввижатися чиста комерція за кожним словом, похідним від "дикість". Лише потім, коли починаєш пройматися описаним світом, розумієш, що кращими фантастами на дурняк не визнають - бо вся ця синтетичність є лише літературним прийомом, який покликаний взяти сучасного читача, що не бачить нічого особливого у штучності навколо нього, за комір і занурити його з головою у синтетичну дійсність, яка у нас, на щастя, ще не настала повною мірою. І коли починаєш разом з головною героїнею виборсуватись з цього пластмасового світу, потихеньку знаходити і в собі ті рештки прадавньої енергії, залишки природних інстинктів та почуттів, то зупинить тебе лише смикання за плече дружини, яка буде дивуватись, чом це ти вголос мугикаєш отой ритм, який з кожною сторінкою набирає сили та вибухає несамовитою хвилею енергії наприкінці. І навіть через тиждень після того, як книга вже прочитана, ти все-одно видивляєшся на вершинах хмарочосів, якими вже наповнюється прадавній Київ, крила диких, в парку за кожним кущем ввижаються брати з трьох вовчих родів, а автобусі навколо з усіх сторін тиснуть синтети, у яких все життя - робота пікселем в проміжках між штучними підзарядками.
Дуже добра книга, дуже сучасна, дуже проблемна...
З нетерпінням всі ми будемо чекати подальших кроків цієї зірочки в її новому проекті, що вже є надзвичайним явищем в культурному житті нашої країни, і ще невідомо, чи є йому аналоги в країнах інших.