категорії: кіно
Чорна орхідея (The Black Dahlia)
Інколи бувають в житті такі моменти, прийняте рішення в яких призводить до вибору шляху, яким спрямувати власне життя. Для поліцейського Двайта Блейхерта на призвисько «Бакі» таким моментом стала вулична сутичка, коли він вирішив допомогти своєму брату по синій формі битися з трьома розбишаками. Чудові боксерські прийоми обох копів і стали основою тривалої дружби з багатьма неприємностями для обох – занадто багато у Ліланда «Лі» Бланшарда виявилось скелетів в шафі, щоб вони затягли туди лише його одного. 
Люди, що їздять в громадському транспорті, помічають: коли кількість людей переходить деяку межу, в салоні починають спалахувати суперечки. Вчені стверджують – у кожної людини є свій власний простір, в межах якого вона себе нормально почуває, натомість – дуже нервується, коли його порушує чужа людина. Наша планета зараз схожа на автобус в наближенні години пік – основна межа ще не перейдена, але в деяких місцях вже починають скубтись через те, що хтось комусь наступив на ногу. Що ж з нами станеться, коли людей наб'ється більше? 
Історії про продажних копів вже були неодноразово. Історії про чесних поліцейських – теж. Історіями про протистояння мафії та поліції вже давно нікого не здивуєш. Але історій про протистояння пристойного хлопчика, який виріс в продажного копа, та сина мафії, який став чесним поліцейським не так багато, мабуть, тому Мартіну Скорсезе захотілось перезняти гонконгську стрічку на свій манер. 
Дивні настали часи в літературі. Вже друга прочитана сучасна іноземна книжка з дорослої літератури, а симптоми ті ж самі, через що важко зрозуміти, чи дарма ти на неї витратив час, чи ні. Мішель точнісінько так само як Муракамі, довго запрягає і повільно їде, так само дає детальні описи звичайних речей, тому книжку від нудьги хочеться відкласти подалі вже з десятої сторінки. Більше того – у виборі теми для опису він йде набагато далі, тому книжка видається компіляцією з досить дивної розповіді "про життя" та низькопробного порнороману. 
Дуже мало книжок нині пишеться для дітей – невигідна то справа. З одного боку діти все більше поприлипали до комп'ютерів, а не до книжок, з іншого – батьки не дуже цю справу шанують – книжки дітям дарувати. Тому кожна нова гарна україномовна дитяча книжка викликає у мене лише радість. На жаль, оскільки справа не приносить багато грошей, то займаються нею дуже часто люди з інших міркувань. 
Попри весь, далеко не маленький, об’єм моєї дитячої бібліотеки, вона майже вся була російськомовною, але дві книжки з неї я запам’ятав на все життя не через те, що вони були українською, а виключно тому, що вони були захоплюючі, добрі, цікаві настільки, що годі перелічити, скільки разів я їх перечитував - так багато, що знаю майже напам’ять.
